ПРИ́ЖМУР

ПРИ́ЖМУР, у, ч. Злегка прикриті повіками очі. Гладко причесаний німець у мундирі і валянках підійшов до Оксена, з прижмуром оглядаючи його (Тют., Вир, І964, 527); — Є відомості, що Ван-Саунгейнлер приземлився в глухому селищі дикунів на верхньому Оріноко, — сказав один із кореспондентів, ховаючи за товстими скельцями окулярів хитруватий прижмур очей (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 10). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 612.