ПО́ЛУМІНЬ

ПО́ЛУМІНЬ, меню, ч., поет., заст. Полум’я. Далеко за річкою блиснуло щось.. Поряд сяйнуло знов, а за ним у третьому місці сильно бухнув полумінь (Коцюб., І, 1955, 349); Бачу день я твій [радянська земле] великий, чистий, ..Бачу домен полумінь іскристий, Чую клекіт повноводних рік (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 117); * Образно. Думав [Ромашюк]: чи не з його, бува, послання до черкасів зронилась перша іскорка, що зараз породила полумінь цієї пісні?.. (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 401). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 102.