ОРАНДА́Р

ОРАНДА́Р, я́, ч., заст. Шинкар. І кобзар ушкварив. — А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха (Шевч., І, 1963, 135). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 737.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ОРАНДА́РКА →← ОРА́НДА

Смотреть что такое ОРАНДА́Р в других словарях:

ОРАНДА́Р

оранда́р (ж. оранда́рка) — стара назва шинкаря, корчмаря. Ой дай, орандарко, да горілочки кварту (П. Чубинський). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 419.... смотреть