ОДНОЛЕМІ́ШНИЙ
ОДНОЛЕМІ́ШНИЙ, а, е. Який має один леміш; з одним лемешем. Та чи багато могли зробити ці орачі з сохами та однолемішними кінними плугами там, де була міцна ковилова цілина? (Наука.., 5, 1959, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 636.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ОДНОЛИ́КИЙ →← ОДНОЛА́МПОВИЙ