НАОКРУГИ́

НАОКРУГИ́, присл.. рідло. Те саме, що навкруги́. Наокруги по сусідству і чужі його поважали (Стор., І, 1957, 195). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 135.