НАО́КРУ́Г

НАО́КРУ́Г, присл., рідко. Те саме, що навкруги́. Не засну я в оцій глухомані. Що пітьмою злягла наокруг (Перв., І, 1958, 412); Нічна зміна сторожі закінчувала свою варту, приходили сторожі денні, на вежах і наокруг стін Гори.. лунали звуки бил (Скл., Святослав, 1959, 28). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 135.