МЕРВИ́ЦЯ
МЕРВИ́ЦЯ, і, ж., діал. Те саме, що ме́рва. Раз весною взяв дід рискаль та й мотику, скопав у городці грядку велику, мервицею попринадив, грабельками підгромадив (Фр., III, 1950, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 674.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
МЕ́РГЕЛЬ →← МЕ́РВИТИ