МА́НКА

МА́НКА, и, ж., розм. Манна крупа. Кілограм манки; * У порівн. Дощ перетворився на дрібну, як манка, льодову крупу (Грим., Незакінч. роман, 1962, 91); // Манна каша. Хлопчик з ліжечка злітав, швидко їв картоплю, манку, В торбу зошити складав (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 623.