КРИВА́ВО

КРИВА́ВО. Присл. до крива́вий 3-6. Криваво сходило і криваво заходило сонце (Кобр., Вибр., 1954, 186); Національний і соціальний гніт.. являли один нестерпний бич, що криваво разив і пригинав людей до землі (Рильський, III, 1956, 40); Розпачливо і криваво Сурма грає у Роланда (Л. Укр., IV, 1954, 140). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 338.