ДУБО́ЧОК
ДУБО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до дубо́к 1. Схопилися, білесенькі, І в ліс полетіли, І вкупочці на дубочку Ночувати сіли (Шевч., І, 1951, 297); Ой багато в нас дубів навколо! Молоді дубочки біля школи (Мур., Піонер. слово, 1951, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 430.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДУБУВА́ТІСТЬ →← ДУБОНІ́С