ГАРПУ́Н

ГАРПУ́Н, а́, ч. Знаряддя у вигляді списа на довгому тросі, що використовується для полювання на великих морських тварин та риб. Озброєні ручними гарпунами, вони [баски] ще в IX сторіччі полювали на китів з веслових човнів (Наука.., 3, 1958, 57); Запара шкодував за рушницею, а Вершомет заметушився, поспішаючи до моржа. Він узяв манліхер і гарпун (Трубл., І, 1955, 420). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 35.