ГАЙОЧО́К

ГАЙОЧО́К, чка, ч. Пестл. до гайо́к. Степ і степ один без краю.. Ні гайочку, ні лісочку. Всюди — спалена земля… (Пісні та романси.., II, 1956, 218); Ой, грибочки у гайочку В капелюшиках стоять (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 21); У гайочку груш товстих Хата Штенглева стояла — Хлопська хата, не шинок! (Фр., X, 1954, 236). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 17.