ТОРО́ХНЯВА
ТОРО́ХНЯВА, и, ж., діал. Дуже великий шум (часто з гуркотінням). А степом котиться пахуча пара, Рілля підходить, як розкішне тісто, І все село тривожно гарячкує, Торохнявою, гомоном повите (Вирган, Квіт. береги, 1950, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 207.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ТОРОХТІ́Й →← ТОРО́ХНУТИСЯ