ПУСТОВЩИ́НА

ПУСТОВЩИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що пу́стище. Мали притулок [партизани] серед суворих сосен і тополь Фрісландії. Пустизни й пустовщини були їхньою тимчасовою домівкою (Загреб., Європа 45, 1959, 401); На пустовщині Батиєвої гори і познайомилась Оля з Олексієм (Сенч., На Бат. горі, 1960, 59). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 400.