ПУСТЕ́ЛЬНИЦЬКИЙ

ПУСТЕ́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до пусте́льник. — Прийшовши до себе, я поволікся до пристані і постановив собі покинути зовсім пустельницьке життя (Фр., IV, 1950, 162). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 398.