ПОФИ́РКАТИ
ПОФИ́РКАТИ, аю, аєш, док. Фиркати (див. фи́ркати 1) якийсь час; фиркнути кілька разів. Підвівся Микола, вийшов у коридор, голову під кран. Пофиркав від задоволення, витерся (Рад. Укр., 18. IX 1958, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 442.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОФИ́РКУВАТИ →← ПОФАРБУВА́ТИСЯ