ПОФИ́РКУВАТИ
ПОФИ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Фиркати (див. фи́ркати1) час від часу. За брамою стиха пофиркували коні (Стельмах, Правда.., 1961, 102); На столі, благодушно пофиркуючи парою, кипів самовар (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 442.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ПОФЛІРТУВА́ТИ →← ПОФИ́РКАТИ