ПОМУ́ЧИТИСЯ

ПОМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Мучитися якийсь час. Три дні помучився [Степан] .. та й віддав богу душу (Хотк., І, 1966, 70); Данило знову плакав, але Герус уже не будив його. — Хай помучиться хоч у сні перед волею (Стельмах, II, 1962, 231); Помучитись прийдеться З усім тим [перекладом] не на жарт (Л. Укр., І, 1951, 38); Катрі з великим клунком важко й протиснутися на тротуарі.. То, помучившись трохи, звернула за ріг і вийшла на паралельну глуху вулицю (Головко, II, 1957, 385). 2. Змучитися (про всіх або багатьох). Часом, коли всі ми помучилися і сиділи тихо, віддихаючи де-будь у холодку, Митро.. починав оповідати нам казку (Фр., І, 1955, 260). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 138.