Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ове́с (зменшене — овесе́ць, овесо́к) — 1) яра злакова культура з суцвіттям у вигляді волоті, вкритим лускою (рідше голим зерном), а також зерно цієї культури; сіяли овес рано, ще в мокру й холодну землю, тому казали: «Сій овес у грязь, то будеш князь», «Сій овес у кожусі, а жито в брилі» або ще: «Казав овес: — Сій мене в болото — буду я золото»; традиційний корм для коней, тому кажуть жартома: «Не хоче, як кобила вівса»; подекуди відвар вівса додавали до купелі немовляти, — «щоб було багатим і плідним, як овес»; здавна рослина символізує плідність, бо має здатність розсіватися (звідси овес-самосій), тому відігравав велику роль у весільній обрядовості; подекуди вівсом прикрашали гільце; вівсом обсипали молодих («Мати сина вівсом обсипала, Вівсом обсипала, щастям дарувала: — Пошли, Боже, щастя, як овес рясно!»); у весільних піснях пшениця — наречена, а овес — наречений; рясний вівсяний колос був традиційним символом гарного роду: «А в полі да овес рясен, А в нас весь рід красен»; «Ой сій, мати, овес на наш рід увесь»; про стійкість рослини свідчить така приказка: «Овес і крізь личак проростає»; разом з тим рослина вважалася малопоживною: «Вези овес хоч до Парижу, а не буде з вівса рижу»;вівсяний хліб вважався голодним. Кидай овес у грязюку, ячмінь у пилюку, жито — в ріллю (приказка); Овес виліг, а жито не сходить (приказка); Овес у трьох кожухах, та вітру боїться (М. Номис); 2) ши́ти на ове́с — у народній вишивці — шити крупними стіжками; 3) тільки овесо́к — рід узору в народній вишивці. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 410.... смотреть