НЕВПІЗНА́ННИЙ

НЕВПІЗНА́ННИЙ, а, е. Який настільки змінився, що його важко або зовсім неможливо пізнати. Забуте світом темне село Джурів за два роки радянської влади стало невпізнанним (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 92); Він з народженням дочки став просто невпізнанний, став говіркіший, привітніший, не такий категоричний в усьому, як досі (Гончар, Тронка, 1963, 301). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 270.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

НЕВПІЗНА́ННО →← НЕВПІЗНА́ННІСТЬ

T: 120