ЗАВОЛОЧИ́ТИ

ЗАВОЛОЧИ́ТИ див. заволо́чувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 59.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ЗАВОЛО́ЧУВАТИ →← ЗАВОЛО́ЧЕНИЙ1

Смотреть что такое ЗАВОЛОЧИ́ТИ в других словарях:

ЗАВОЛОЧИ́ТИ

Заволочи́ти См. Заволочувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 21.

T: 73