ВИ́ПЛАТА

ВИ́ПЛАТА, и, ж. Дія за знач. випла́чувати і ви́платити. При тижневих виплатах почалися.. чимраз бурливіші та грізніші крики (Фр., V, 1951, 371); — Підожди. Ось буде виплата грошей, то ми тобі цілу пачку справжнього цейлонського чаю дістанемо (Кучер, Голод, 1961, 359); Саїд звелів припинити виплату (Ле, Міжгір’я, 1953, 190). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 453.