ПОЛО́М

ПОЛО́М, у, ч., рідко. 1. Те саме, що поло́мка. 2. розм. Те саме, що злом 1. Як на полом піде хата, то багато дерева пропаде (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 93.