КОРИ́НКА

КОРИ́НКА, и, ж. Чорний дрібний ізюм без кісточок. Коли гості впоралися з ними [стравами], подали десерт —.. всякі солодкі тістечка, мазурки, пляцки та коржики з коринкою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 98). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 289.