ГОЦ

ГОЦ, виг. 1. Те саме, що гоп 1. Не кажи гоц, поки не перескочиш (Номис, 1864, № 52). 2. діал. Водоспад. Несподівано заскочила повінь, люті габи збили Марічку з ніг, кинули потім на гоц і понесли поміж скелі в долину (Коцюб., II, 1955, 331). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 149.