РОЗЧАРУВА́ТИ
РОЗЧАРУВА́ТИ див. розчаро́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 858.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОЗЧАРУВА́ТИСЯ →← РОЗЧАРУВА́ННЯ