РОЗТУШУВА́ННЯ

РОЗТУШУВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. розтушува́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 836.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

РОЗТУШУВА́ТИ →← РОЗТУШО́ВУВАТИСЯ

T: 180