РОЗТУШУВА́ННЯ
РОЗТУШУВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. розтушува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 836.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОЗТУШУВА́ТИ →← РОЗТУШО́ВУВАТИСЯ