РОЗТО́ПТУВАТИСЯ

РОЗТО́ПТУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗТОПТА́ТИСЯ, то́пчеться, док. 1. розм. Ставати надто просторим, зовні непривабливим (про взуття); розношуватися. — Старі чоботи зовсім розтопталися (Мирний, III, 1954, 31); // Уминатися, утоптуватися (про сніг, грунт і т. ін.). На городах і царинах посиніли, осіли й розтопталися наметені за зиму кучугури (Скл., Карпати, II, 1954, 244). 2. тільки недок. Пас. до розто́птувати. В буржуазному суспільстві людська гідність розтоптується (Ком. Укр., 1, 1964, 58). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 829.