РОЗТИРА́Ч
РОЗТИРА́Ч, а, ч.
1. Те саме, що розтира́льник.
2. Знаряддя для розтирання чого-небудь. На поселенні виявлено численні кам’яні знаряддя праці — розтирачі,.. клини, точильні камені (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 825.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОЗТИРА́ЧКА →← РОЗТИРА́ТИСЯ