РОЗСТАНО́ВКА

РОЗСТАНО́ВКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. розстанови́ти, розстано́влювати, розстановля́ти. Захар намагався бути уважним до інформації політрука, придивлявся до бійців на розстановці і маскуванні мін (Ле, Право.., 1957, 164); Добір, виховання і розстановка кадрів були, є і залишаться одним з найважливіших завдань партійних організацій (Ком. Укр., 1, 1969, 25). 2. Порядок, послідовність у розміщенні чого-небудь. 3. Короткі перерви, паузи у вимові звуків, слів. Професор відразу ж впізнав свою колишню студентку, порадів їй, повів дружню розмову.. — Розповідайте, як на екзамені, з почуттям, з толком, з розстановкою (Збан., Переджнив’я, 1960, 297). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 815.