РОЗПАЛЕНІ́ЛИЙ
РОЗПАЛЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розпалені́ти. Дорош сплигнув із сідла, розминаючи зомлілі від незвичної їзди ноги, пішов до могутнього береста.,, ліг на траву. Земля ніжно холодила його розпаленіле тіло (Тют., Вир, 1964, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 756.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОЗПАЛЕНІ́ТИ →← РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ