РОЗПА́ЛЕНО

РОЗПА́ЛЕНО. Присл. до розпа́лений 3.— Не дзижчи! Без тебе нудно! — розпалено крикнув Кіндрат і хлопнув муху (Ковінька, Кутя.., 1960, 25); — Посилаємо сьогодні свій революційний привіт з червоного Скадовська! — розпалено гукає вона через голови людей (Гончар, II, 1959, 67). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 756.