РОЗПІКА́ТИСЯ

РОЗПІКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПЕКТИ́СЯ, ечу́ся, ече́шся, док. 1. Дуже нагріватися; розжарюватися. Залізо, яке розпікалося в горні, а потім виковувалося на ковадлі, несло на собі все, що мала кузня (Загреб., Диво, 1968, 8); Опівдні піски так розпеклися, що обпікали босі ноги до пухирів (Тулуб, В степу.., 1964, 70); Труби мінометів уже розпеклись так, що не можна було торкнутись рукою (Гончар, III, 1959, 41). 2. перен., розм. Дуже збуджуватися, роздратовуватися; сердитися, гніватися. Любов Прохорівна розпікалася і чи не вперше мала запротестувати проти такої зневаги до її розквітлої молодості (Ле, Міжгір’я, 1953, 33). 3. перен., розм. Ставати сильнішим, інтенсивнішим за ступенем виявлення; посилюватися. Сварка між вельможними панами розпікалась чимраз дужче (Кач., II, 1958, 490). 4. тільки недок. Пас. до розпіка́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 766.