РОЗНЕ́СЕНИЙ

РОЗНЕ́СЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до рознести́. То не була ненароком пущена чутка [про волю], перехоплена лакеями від своїх панів і рознесена двірнею по селах,— то була явна оголоска на.. увесь світ (Мирний, III, 1954, 185); — Гарну маєш вавку,— підійшовши до гурту, заговорив.. Гладун і, нахилившись, помацав рознесену ногу (Гончар, Людина.., 1960, 91). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 750.