ВІЛЬШНИ́К

ВІЛЬШНИ́К, а́, ч., збірн., рідко. Те саме, що вільшня́к. Торфове багнище оточувало вільшник (Ле, Вибр., 1939, 88). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 676.