РОЗКОЛОТИ́ТИСЯ
РОЗКОЛОТИ́ТИСЯ див. розколо́чуватися.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 706.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОЗКОЛО́ЧЕНИЙ →← РОЗКОЛОТИ́ТИ