РОЗКАРЯ́ЧИТИ

РОЗКАРЯ́ЧИТИ див. розкаря́чувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 690.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

РОЗКАРЯ́ЧИТИСЯ →← РОЗКАРЯ́ЧЕНО

T: 43