РОЗКІ́ШНИЦЯ
РОЗКІ́ШНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до розкі́шник. Як примчала шляхта зранку, Взяла в полон подолянку. Не розкішницю лукаву,— Бідну дівчину чорняву (Шпорта, Вибр., 1958, 492).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 700.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОЗКІ́ШНО →← РОЗКІ́ШНИК