РОЗГУДІ́ТИСЯ

РОЗГУДІ́ТИСЯ і РОЗГУСТИ́СЯ, гуду́ся, гуде́шся, док., розм. Почати часто і сильно гудіти, густи, не перестаючи. Розгулись заводи, розшумілись води, в’яне моє серце, в’яне з насолоди (Сос., Близька далина, 1960, 221); // Почати монотонно дзижчати (про комах). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 660.