РОЗГОЛО́ШУВАТИСЯ

РОЗГОЛО́ШУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗГОЛОСИ́ТИСЯ, о́ситься, док. 1. Бути предметом розголосу, обнародування. — Мій директор вигадав новий спосіб фабрикації воску, то не хотів би, щоби.. розголошувалося (Фр., V, 1951, 387); // Ставати широко відомим, популярним. Не одна дума та пісня народилися тут [на Хортиці], а потім розголосилися по Україні, розповідаючи народові про героїзм козацький (Наука.., 9, 1967, 36). 2. тільки недок. Пас. до розголо́шувати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 652.