РОЗГОЛО́ШЕННЯ

РОЗГОЛО́ШЕННЯ, я, с. Дія за знач. розголоси́ти. Якось люди самі, без розголошення, відчувши ритмічність усього циклу, прагнули дати надпланові тонни [продукції] (Баш, На.. дорозі, 1967, 146). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 652.