РОЗГВИ́НЧУВАТИ

РОЗГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГВИНТИ́ТИ, гвинчу́, гвинти́ш, док., перех. 1. Роз’єднувати на частини що-небудь згвинчене. Він заклопотано розгвинчує якусь апаратуру, складаючи її (Ю. Янов., IV, 1959, 78); Данко неохоче розгвинчує свої коньки (Вільде, Повнол. діти, 1960, 179). 2. перен., розм. Робити неврівноваженим, нетвердим. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 647.