РОЗВО́ДКА

РОЗВО́ДКА, и, ж. 1. рідко. Дія за знач. розвести́, розво́дити 1, 3. 2. спец. Інструмент, яким розводять пилку. 3. заст. Жінка, яка розлучилася з чоловіком. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 639.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

РОЗВОДЯ́ЩИЙ →← РОЗВО́ДИТИСЯ

T: 140