ВІДЩЕБЕТА́ТИ
ВІДЩЕБЕТА́ТИ, е́че, док., перех. і неперех. Закінчити, перестати щебетати. Відщебетав соловейко; * Образно. Про тебе я іще не все одмріяв, іще не все, не все одщебетав (Сос., Щастя.., 1962, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 666.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ВІДЩЕБНУ́ТИ →← ВІДЩІПА́ТИСЯ