РОЗБИТТЯ́

РОЗБИТТЯ́, я́, с., рідко. Дія за знач. розби́ти, розбива́ти. Франків патріотизм був не хліб, не сало, не урядова посада, тільки невтомна праця над розбиттям тієї гранітної скали, що лежала на шляху визволення України (Козл., Відродження.., 1950, 32); Ярослав ще вагався. Кинувся б назад, у січу, але звідти не долинало нічого заохотливого.. Розгром і розбиття! (Загреб., Диво, 1968, 514). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 609.