РОЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ
РОЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбенте́жити. Спокійні роздуми його ніби трохи остудили Богдана. Але навіть коли й полягали, то ще довго не могли заснути, розбентежені, розбунтовані пережитим за день (Гончар, Людина.., 1960, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 602.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РОЗБЕНТЕ́ЖЕНО →← РОЗБЕНТЕ́ЖЕНІСТЬ