РИДИКЮ́ЛЬ
РИДИКЮ́ЛЬ, я, ч., заст. Жіноча сумочка. Софія витягла з ридикюля кілька срібних монет (Шиян, Вибр., 1947, 281); Входить Леся. Маленький чемоданчик кладе біля дверей, підходить до столу, дістає з ридикюля фотографію, дивиться (Сміл., Черв. троянда, 1955, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 532.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
РИДИКЮ́ЛЬЧИК →← РИДВА́Н