РИ́БОЧКА

РИ́БОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до ри́ба 1. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76); * У порівн. Дівчина уродлива. Рум’яна та й жартівлива,.. Гарная, як квіточка, Весела, як рибочка (Укр.. лір. пісні, 1958, 85). 2. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Матусенько, ріднесенька, рибочко, голубочко, перепілочко! Не зопиняй [зупиняй] же мене (Кв.-Осн., II, 1956, 423); Розкушу я горішечок надвоє, надвоє, А ядерцем поділимся, рибочко, обоє (Коломийки, 1969, 157). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 530.