РЕНОМЕ́

РЕНОМЕ́, невідм., с. Громадська думка, що закріпилася за ким-небудь; репутація. Реноме нігіліста незабаром закріпилося за Петрусем непохитно (Крим., Вибр., 1965, 338); Бланка зажалів, що встряє у таку небезпечно для його художницького реноме розмову (Ле, Вибр., 1939, 298). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 505.