РЕЗОЛЮ́ЦІЯ

РЕЗОЛЮ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Рішення, постанова, прийняті, ухвалені з’їздом, зборами і т. ін. внаслідок обговорення будь-яких питань. Тактичні резолюції приймаються партійним з’їздом для того, щоб точно визначити політичну поведінку партії (Ленін, 11, 1970, 8); Резолюція була коротка: «За три дні обсіятись» (Кач., Вибр., 1953, 208); Партійні збори тим часом закінчувались. Головуючий.. вже накидав проект резолюції (Смолич, Мир.., 1958, 237). 2. Напис службової особи на заяві, доповідній записці, ділових паперах, в якому міститься коротке рішення з приводу викладених у цих документах питань. Наклада́ти (накла́сти) резолю́цію (резолю́ції) див. наклада́ти. 3. розм. Розпорядження, висновки з приводу чого-небудь. Тільки, прошу, напишіть, яка їй [«Шотландській легенді»] від Вас [М. Драгоманова] резолюція вийде, бо все-таки «за своєю дитиною серце болить»… (Л. Укр., V, 1956, 103); — Звий собі гніздо он там у терню на могилі.. — Одержавши таку резолюцію, Синиця зараз успокоїлася (Фр., IV, 1950, 136). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 488.